Одного разу вовк з ведмедем
Пішли ловити карасів,
Ведмідь корягу не угледів,
З обрива в воду полетів.
Кричить він звідти: Вовче, брате!
Врятуй мене, бо потону.
Не реагує вовк кудлатий,
він вже далеко, на мосту.
Як тут карась в воді з»явився.
Що трапилось? — питає він.
Я ледве бідний не втопився,-
Ведмідь нещасний розповів.
Карась зітхнув, сказав: — чекай-но.
Пірнув на дно, і вже за мить
Він карасів велику зграю
Привів, щоб справу поробить.
Так ось, ведмедя підхопили
І швидко-швидко попливли,
Штовхаючи його що сили
До берега, де вовк ловив.
Ведмідь на землю виліз хутко,
До вовка — брата він підсів.
І що побачив ( то не шутка ):
Ведро тих самих карасів.
Тоді уху вони зварили.
А вовк безмірно дивувавсь,
Що так багато наловили.
Ведмідь радів. А що карась?